Хрещатик [В Епіцентрi кохання] — Павло Зібров | караоке з текстом і вимкненням вокалу

Каштани, каштани, каштани, Софії лаври, хрести. Кияни, кияни, кияни — ви сестри мої і брати. І я з вами в дощі й снігопади у черзі за щастям стою. І лаю по-київські владу, і горілку по-київські п'ю. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик. То Хрещатик. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик. То Хрещатик. Спасибі кашу своєї долі, що в чорній пустелі ночей я сотні разів, Боже молі, від ваших, киянки, очей. Киянки, киянки, киянки. Веселі, сумні гомінки. Найкращі у світі коханки. Найкращі у світі жінки. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик, то Хрещатик. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик, то Хрещатик. Вам скажуть, що я в Амстердамі, що Київ зміняв на Москву. Не вірте, панове, я з вами, за київським часом живу. І де б я не був за кордоном, я знав, що завжди повернусь додому, додому, додому, в святу мою Київську Русь. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик, то Хрещатик. Я і друзів розумів, і ворогів умів прощати, бо хрещений батько мій — то Хрещатик, то Хрещатик.