Персонажі — SadSvit | караоке з текстом і вимкненням вокалу

Знову ніч наступила холодна, мов лід разом з іллю залишила шрам. Димарі за спиною так безжально палять. Що купив я цигарки криві, дим подарував вітрам. Твої вікна горіли, палали вогнем. Нагадали мені знову дерев'яні мости. Чи то справді з тобою ми вкотре заснем? Та збагнув, що є найліпшим другом самоти. Холодні руки малюють. Холодні руки малюють безбарвні, правда, пейзажі. Холодні руки малюють безбарвні, правда, пейзажі. І вічно зорі хвилюють. Та несправжні ми є персонажі. Холодні руки малюють безбарвні, правда, пейзажі. І вічно зорі хвилюють. Та несправжні ми є персонажі. Знову ніч наступила холодна, мов лід разом з іллю залишила шрам. Димарі за спиною так безжально палять. Що купив я цигарки криві, дим подарував вітрам. Твої вікна горіли, палали вогнем. Нагадали мені знову дерев'яні мости. Чи то справді з тобою ми вкотре заснем? Та збагнув, що є найліпшим другом самоти. Холодні руки малюють безбарвні, правда, пейзажі. І вічно зорі хвилюють. Та несправжні ми є персонажі. Холодні руки малюють безбарвні, правда, пейзажі. І вічно зорі хвилюють. Та несправжні ми є персонажі.