Люди ідуть від людей — ACAФATOV | караоке, мінус + текст пісні

Немає нічого вічного, і навіть на сонці є плями. І не ідеальні такі ми всі, та треба ж прийти вже до тями. Живемо в сталевих цих храмах, собі і придумали правила. Хіба ж слова й букви для того, аби, аби один одного ранили ми? А люди ідуть від людей, лишаючи в душах рани. Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти ще, може, колись зустрінешся, ей, а може, також знайду з душою на шмаття розірваною. Я все зробив, що зміг. А ти все віддала, що мала. Ніхто ж нічого не знав, як сліпі в темноті блукали, е. Мої ліки - дорога і віскі, валізи, забиті досвідом. Літаючи, птах і колись розбивається. Те ж саме йдемо, завжди не прощаючи. Люди ідуть від людей, лишаючи в душах рани. Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти ще, може, колись зустрінешся, ей, а може, також знайду з душою на шмаття розірваною, о. А люди ідуть від людей, лишаючи в душах рани. Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя треба жити, і ти ще, може, колись зустрінешся, а може, також знайду з душою на шмаття розірваною. А ми, люди, йдем від людей, лишаючи в душах рани. Скільки ж таких нас є? Скільки ж таких нас поламаних? Життя і ти ще, може, колись зустрінешся, ей, а може, також знайду з душою на шмаття розірваною, о.