Листопад — KOLA | караоке з текстом і вимкненням вокалу

Раптом тебе обпіка правда та, що гірка, і несе тебе кудись. Час шукати виходи. Хай дорога поверта без зворотнього квитка і повільно плине час, коли вогонь давно вже згас. Я зупиняю цей дощ, але він знов впадає, як вода, в спад. Нащо ми пестимо любов ту, що денно вже мову виступать? Скільки разів бачила те, що немає більше. Десь там життя вже навкруги. Відпусти мене, відпусти душу, відпусти слово, відпусти хоч на мить. Я хочу вільною бути. Я зупиняю цей дощ, але він знов впадає, як вода, в спад. Нащо ми пестимо любов ту, що денно вже мову виступать? Мов листя жовте, так і ми осіннім дощем під корні. Я нас складаю у книжки, щоб в пам'яті зберегти все нами створене. Я зупиняю цей дощ, але він знов впадає, як вода, в спад. Нащо ми пестимо любов ту, що денно вже мову виступать?