Соколята — Вячеслав Хурсенко | караоке з текстом і вимкненням вокалу

Крутилось пір'я на вітру і я згадав негоду ту, в яку мене моя любов покинула. Вийма лежала із грудей, очата двох моїх дітей, і вся моя любов на них рікою хлинула. Заростають у гніздечку соколята. О Боже, ти за все мене прости. Ой як я їх не хочу відпускати у простори юнацької мети. В руках моїх така велика сила, та долю не затримати нічим. Сини мої, візьміть мої вітрила, та й батька не забудьте поміж тим. Я спав роками в огні. Біда цвіла на мені, і тільки мати у селі в сльозах журилася. А я синочків обіймав і сам у себе запитав: "О де ж ти, наша доле, запарилася?" Заростають у гніздечку соколята. О Боже, ти за все мене прости. Ой як я їх не хочу відпускати у простори юнацької мети. В руках моїх така велика сила, та долю не затримати нічим. Сини мої, візьміть мої вітрила, та й батька не забудьте поміж тим. Крутилось пір'я на вітру, і я згадав негоду ту, в яку мене моя любов покинула. Вийма лежала із грудей, очата двох моїх дітей, і вся моя любов на них рікою хлинула.