Derkach Volodymyr — Дві тополі...Дуже гарна авторська пісня | караоке з текстом і вимкненням вокалу

Вітер в полі твої коси розпліта. Про кохання я з тобою розмовляв. Розкажи мені, дівчино, розкажи, чи кохаєш ти мене? Не мовчи. Дощ осінній нас з тобою намочив. Я обняв тебе і голову схилив. І сказав тобі я ніжно, що люблю. А ти ні, сказала тихо, без жалю. Дві тополі тихо в полі зажурились, коли ми з тобою, мила, розлучились. Дві тополі, наче долі тих змарніли, змарніли, бо кохання зберегти ми не зуміли, не зуміли. Дві тополі тихо в полі зажурились, зажурились, коли ми з тобою, мила, розлучились. Дві тополі, наче долі тих змарніли, змарніли, бо кохання зберегти ми не зуміли, не зуміли. Соловей сумну нам пісню заспівав, наче він розлуку нашу відчував. Пахла м'ятою стежина край села. А тепер бур'яном рясним заросла. Сині маки у долині розцвіли. Ми з тобою там удвох колись були. Часто в полі дощ холодні сльози лив. Сильний вітер нас з тобою розлучив. Дві тополі тихо в полі зажурились, зажурились, коли ми з тобою, мила, розлучились. Дві тополі, наче долі тих змарніли, змарніли, бо кохання зберегти ми не зуміли, не зуміли. Дві тополі тихо в полі зажурились, зажурились, коли ми з тобою, мила, розлучились. Дві тополі, наче долі тих змарніли, змарніли, бо кохання зберегти ми не зуміли, не зуміли. Дві тополі тихо в полі зажурились, зажурились, коли ми з тобою, мила, розлучились. Дві тополі, наче долі тих змарніли, бо кохання зберегти ми не зуміли, не зуміли.