Голоса — Звонкии | караоке, мінус + текст пісні

Знаєш, це мене не полишає, ти сама, як ідрка із Китаю, пливеш і стаєш краплин, це не є стіна. Та історія проста, і ти, здається вже десь там, ну а я все іще тут, між станцій метро перетворююсь на скло, що відбиває світло твоє. Забери мене кудись подалі, почекай мене ще на мить. Тільки ти розплавиш, мов усталь, не даючи повітря пливти. Це буде найкращий в світі вірш. В моїй музиці живеш лиш ти. Мені ясно все. Нема мети. Я вірю в чудеса. Чую всі їх голоси, вони сміються. Ти співай, ти співай. А по факту ми знайомі, та про тебе я знаю все. Я вірю в чудеса, чую всі їх голоси, вони сміються, ти співай, ти співай. А по факту ми знайомі, та про тебе я знаю все-е-е. Знаєш, кометою літаєш над моїм дном, як конем за краплями. Не значні такі деталі, бачу, ти не спиш поміж незнайомими мостами. Ти заснула в кільці, а хотіла в кільці рук. Поміж крапли душі руки міцно затис, розірвати шнурки. Забери мене кудись подалі, почекай мене ще на мить. Тільки ти розплавиш, мов усталь, не даючи повітря пливти. Це буде найкращий в світі вірш. В моїй музиці живеш лиш ти. Мені ясно все. Нема мети. Я вірю в чудеса, чую всі їх голоси, вони сміються, ти співай, ти співай. А по факту ми знайомі, та про тебе я знаю все. Я вірю в чудеса, чую всі їх голоси, вони сміються, ти співай, ти співай. А по факту ми знайомі, та про тебе я знаю все-е-е.