Мексиканець — Unknown | караоке, мінус + текст пісні

Де дух ідуть у танець, де місяць на горі. Там п'яний мексиканець сидить на цвинтарі. Блідий, як мертве тіло, самотній одинак. Він п'є свою текілу. І він співає так: Люсія, моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе, мила. Хоч я напився ущерть. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть. Цю пісню дикий вітер по цвинтарю носив. Та раптом мертвим світлом осяялось усе. Чи це рячка біла, примара чи дива? З могили його мила повстала, мов жива. Люсія, моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе, мила. Хоч я напився ущерть. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть. Вона до себе кличе, до світу іншого. І сльози на обличчі всихають у нього. Він вірив у кохання до самого кінця. А ми знайшлись зрання на цвинтарі мерця. Люсія, моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе, мила. Хоч я напився ущерть. Життя нас розлучило, та не розлучить смерть. Люсія, моя люба, я йду в останню путь. Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе, мила. Хоч я напився ущерть. Життя нас розлучило, життя нас розлучило, життя нас розлучило. Та не розлучить смерть.