Відірватись від землі — Наталья Могилевская | караоке, мінус + текст пісні

Віра в сон, що ходить поміж нами. Про любов шалену до нестями, яку показують в кіно, коли звучить сумна мелодія. Марафон. Літають дні за днями. Знов і знов усе життя і прямо. Та тільки хочеться не рвати струни, як болить душа моя, і мати силу відірватись від землі під крилом авіаліній і летіти в небеса. І щоб ніхто не бачив. Відірватись від землі. Тільки я і небо синє. В тебе сльози на очах. Це ти від щастя плачеш. За вікном, за вікном лежить земля в тумані. Знаю, вдома, знаю вдома, не спить моє кохання. І зачаровано шукає в небі, де ж летить його мала, його мала. Віра в сон, віра в сон, що треба далі жити. Про любов, про любов, де ми щасливі діти. І знову хочеться не рвати струни, як болить душа моя, і мати силу відірватись від землі під крилом авіаліній. І летіти в небеса. І щоб ніхто не бачив, бачив. Відірватись від землі. Тільки я і небо синє. В тебе сльози на очах. Це ти від щастя плачеш. Це ти від щастя плачеш. Відірватись від землі під крилом авіаліній і летіти в небеса. І щоб ніхто не бачив, бачив. Відірватись від землі. Тільки я і небо синє. В тебе сльози на очах, і ти від щастя плачеш. Нооо! Від щастя плачеш. Від щастя.