Сталеві Квіти / українська музика — Бумбокс | караоке, мінус + текст пісні

Кажуть, все про мене знаєш ти. Навіть стіни мають очі тут. Науку вже навчилися. Дай йому мою сорочку білу ту. Ти така, як я, роз зламана. Trouble said "hello", choice said "peace and love". Але там, де я себе запав, ані психолога, ні шамана. Після всього, через що пройшли, починати знову все з нуля. Небо, небо, чуєш, небо, я земля, бо вже той день, коли ми зриваємося на крик. Я не знаю тебе, а звик. Якщо можеш без мене далі йти, то підкажи, коли відпустить. В руки твої, що очікують, крізь валуни човен правлю. Зі шкіри вистрибну списом стрілою наввиперед. Поряд в останній твій зойк я себе поставлю, аби все знову розпочати, зіграти наш спільний сет. Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти. Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти. Так усе й влаштовано: тут зашив, там тече. Якщо впав, встань знову, переклав на інше плече. Пішов. Брак людей, сутінки думок. Поклади їм край. Коли все ніяк, перевертай вініл, крути ще. Куплені, продані, забуті, згадані, але не крадені сонячні наші дні, дні. Різні, коли брудні, коли тендітні. Ні, хочеш пробач, хочеш ізвіні, але ким тобі був, ким тепер став, ким була мені? Ми були на все це згодні. Прошу тільки не сьогодні. Чуєш? Тільки не сьогодні. Я намагався навіть нагорі бути, ким я є. Лиш мені моє, собі лиш своє. Бо невдовзі хвилі змиють сліди там, де спільну мову шукав з тобою. В небі нічному серпневому наше прийде не. Чому так довго минав? Хто ховав, де ховалася? Вип'ю тебе по краплині і все дізнаюся. Скільки на двох нам затонів в цій келіху видано? Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти. Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти. Але ось тут, прямо тут, між ребер з'явився порожній кут. Я кричав, просив, благав. Вважай, бо ти для мене і пекло, і новий рай. Схибила раз, і все нанівець. Так мій зошит зламаний і олівець. Так, я сильний, я вільний, але пустий. Ти підкажи, коли відпустить. Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти. Посеред стиглої ночі транслюють солодкі сни нам. А ми дивитись не хотіли, як квіти сталеві ростуть із глини. Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти. Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти.