Півонії — Анна Трінчер | караоке, минус + текст песни

Давай, давай той спогад, що не забудеться Я той шрам, що не забоїться Я як тінь, її не торкнутися Не забудеш ніколи, разом оголиться Я той спогад, що не забудеться Я там рішена, може, здійснюетесь Я як фільм, що в голові крутиться Я тоді лізаю кутри попитися І ми знову в агонії На підлозній півонії Віддалося божанню, розливаємо симфонію Волонію, нам відуть піпівоні Віддалося божанню, розливаємо симфонію Давай, давай, давай, давай, давай, давай, давай Давай, давай, давай, давай, давай, давай Я той секрет, що від тебе приховую Чинять очі, щоб себе закохую Я той загадко, що зводить розуму Я той вибачок, змінюю твоє життя Я той секрет, що від тебе приховую Цей той урок, який точно засвоює Я той думкою, що не дає спокою Я той сумніть, що тебе не відпускаю І ми знову в агонії, на підлозі півонії, Віддалися в божанію, зливаємо симфонію. І ми знову в агонії, на підлозі півонії, Віддалися в божанію, зливаємо симфонію. Давай, давай, давай, давай, давай, давай, давай. Давай, давай, давай, давай, давай, давай.