alyona alyona — Маріуполь. Хоробрі міста • Ukraїner | караоке с текстом и отключением вокала

Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд. Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд. Чуєш? Яку довжину має лінія фронту ота, що на лівій руці? Ми років так вісім тому святкували кінець. А що ж тепер маєм в кінці? На кожнім прилавку є воля, надія і віра - товари оті, що без цін. Все інше змішалося з часом, який зупинивсь. Благаю щоденно: "Не стій!" Колись ми казали: "Азов це не екологічно, сіро і брудно". Тепер на собі символ мужності й сили з Азову по світу носитимуть люди. І присмак солоного моря на своїх устах пригадує тут навіть тах. І всі виступи крайні, але не останні згадають усі, кого об'єднав дах. Зустрінемось скоро на фесті, на кожному з них особисто. У стін драмтеатру є хрест і в людей Маріуполя місто. І хай не буває чудес тут, зневіриться хтось ненавмисно. Та промінь яскравий з небес каже: "Це українське місто". Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд. Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд. Поряд, поряд. Спитаю в рандомного я рибака, чому наша доля така? А він посміхнеться і скаже мені: "Та й таке". Простягне тараньки букет. І я попрямую до вежі, так, ніби турист, хоча там бувала не раз. Згадаю дитинства свого халабуду, бо зовсім інакша вона у цей час. Далі порт, там люди з робіт безтурботче, додому кавун чи то квіти і торт. Потім постріли спині і збоку, і в упор. Окупація міста і незламний попит. І відстань, і відстань, і крики, і смерть. Далі вибухи, пожежі, морок. Маріуполь - це Україна. Ми повернемось скоро. Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд. Я з потягу через перони пішки пройдуся до моря, а в парках шумітимуть крони, а з храму Петра гучно дзвонять. Там діти козацького роду, там сповнений вірою погляд. Місто моє Маріуполь, ти чуєш, я поряд.