Понад Хмарами — POLINA DASHKOVA & BURLA | караоке, минус + текст песни

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться, світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. Я. Ти знаєш, як я за тобою сумую. Я не знаходжу собі місця, вибігаю з дому, цілу ніч мандрую вулицями міста, самотнього, як я, самотнього, як ти, міста, що поєднало мене з тобою, міста, що розлучило тебе зі мною. Я хотів би запитати, навіщо? Та замість відповіді тільки вітер свище десь там, у безлюдних провулках, де лиш бродячі пси блукають, шукаючи притулку, шукаючи поживи. В них в очах давно нічого не жевріє, у них нема надії. Їм залишається безбарвна безнадія, їх нічого вже не гріє. Однак я знаю, на цих порожніх вулицях нічого не шукаю, просто втікаю сам від себе. В своїй уяві знов йду до тебе, тому що хочу поєднати дві розірвані частини одного цілого, ніжного та сильного, чорного та білого. Можливо, я смішний. Можливо, я занадто романтичний, такий однаково знайомий та однаково незвичний. Все просто в моїй душі горить багаття. Але я хочу помовчати. Тепер ти маєш що сказати. Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться, світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами. Незабаром вийде сонце, я йому зрадію, тому що кожен новий день мені дає надію на те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш. Поки що не можу зрозуміти, як, куди ж, куди мені себе подіти доти, коли відчую на вустах своїх солодкий дотик? Коли втоплюся вся від темна карої безодні. Коли це буде завтра чи вже сьогодні? Коли мене в свої обійми забереш ти. Мене всього, без залишку, без решти. Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі своє тепло, розлити у твоєму тілі. А час іде. І скільки кроків ще мені зробити треба, щоб ніч минула, зникла самота, і я таки дійшов до тебе? Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще. Можливо, трошки легше, можливо, значно важче. Ти потерпи, я потерплю. Недовго вже чекати. Але я знову замовкаю. Тепер ти маєш що сказати. Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються. Місяць світиться, світло сиплеться діамантами, діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.