Українка — Віталій Лобач | караоке с текстом песни

Знов пригадаю твої очі. Як обіймав тебе колись. Наші розмови серед ночі. Але ці мрії не збулись. Так щиро ти мене кохала. Сльози в очах твоїх були. Тільки чекати ти не стала. Квіти кохання відцвили. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив. І в тому, що між нами сталося, мабудь провина є моя. Те, що хотілося, не склалось. Лиш за вікном вітри шумлять. Як же сумую за тобою! Як же душа моя болить! І не знаходжу я спокою, не знаю, як без тебе жить. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив. Той вечір все, все, все ти сказала. І непотрібно більше зайвих слів. Ти швидко все, все, все забувала. А я страждав, бо так тебе любив