Жадан і Собаки — Натаха | караоке с текстом и отключением вокала

Глибока ніч стояла над нами, і зорі світили нам із піднебесся. І ось саме такої глибокої ночі ми вибиралися з Бундесу. І коли така ніч, і нікого навколо, і по радіо всі говорять лише польською мовою, на крайняк німецькою, завжди згадуєш усіх рідних і близьких. Ось і я згадував собі, згадував і не міг згадати. Я вже так думав усе життя, як оце польське радіо. Жодної тієї поваги до православних. Демократія, думав я. Їбати таку демократію! Що приховувала ця ніч? З чого все почалось? Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою, нормальний курс, гарантія на півроку з правом продовження. І оця жінка, ці ночі, повні вогню, готель, в якому вона працювала. І я шепотів їй: Не плач, моє серце, не плач. Не муч свою душу картонну. Ми з тобою побачимось з того боку кордону, з того боку життя, з того боку державної митниці. Ми з тобою зустрінемось де-небудь в районі Вінниці. Я люблю цю країну навіть без кокаїну. Небо це березневе, без тебе серце без тебе. Кину все, що виніс. Перепродам свій бізнес. Вийду на берег Дунаю. Там і стонаю. І ось ми вибиралися з Бундесу з її документами і моїми боргами, наче Марія і Йосип на віслюка, купуючи на заправках лише найнеобхідніше — консерви і презервативи. Вже під Варшавою, коли консерви не лізли і радіо глохло від утоми, я почав засинати, піднімачися у піднебесся. І саме тоді на трасі з'явився Моте. Вона його помітила першою. Першою вона до нього і вийшла. Натаха, шепотів їй: тільки не радіо. Лише пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону. Вимкни, нахуй, це радіо Марія. Що ти хочеш почути? Які новини можуть бути в католиків? У них немає новин з часу останнього хрестового походу. Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістачи свої пилки і ножиці. Дай йому відпочити. Не плач, моє серце, не плач. Не муч свою душу картонну. Ми з тобою побачимось з того боку, з того боку життя, з того боку державної митниці. Ми з тобою зустрінемось де-небудь в районі Вінниці. Я люблю цю країну навіть без кокаїну. Небо це березневе, без тебе серце без тебе. Кину все, що виніс. Перепродам свій бізнес. Вийду на берег Дунаю. Там і стонаю. За дві години, прокинувшись, витягнув її з душу і переніс до машини. Ну, думаю, справді, не ховати ж її до багажника тупо якось кохану жінку совати в багажник. Хай вже сидить поруч зі мною. Доїду до Мостиська, поховаю по людські. І вже на самому кордоні не знаю, що зі мною трапилось. Ранок був холодний і свіжий, і я на якусь мить відійшов собі відлити. І саме тоді вони й випасли наш Мерседес. Троє берлінських знайомих, які йшли за нами по сліду, винюхали нас серед темних доріг. Тепер стояли біля машини і говорили: "Тихо", — говорили один до одного. "Тьолка спить, він десь поруч. Тихо, не розбудіть тьолку, не розбудіть тьолку". Що ти такий смурний, братішка? Запитав український таксист вже на виїзді з Мостиська. Що за діла? А що я міг йому сказати? Я ніби пілот люфтваффе, так ніби юнкерс мій підбили, а сам я встиг вистрибнути. Мені б тішитись, а я стою посеред лісу лише: "Бляяя, ну звідки тут стільки білоруських партизанів?" Ну що? А далі водій починає співати, ясна річ, бандитські пісні, такі поморочені, що їх жодними словами не переказуєш. Але приблизно таке. Не плач, моє серце, не плач. Не муч свою душу картонну. Ми з тобою побачимось з того боку кордону, з того боку життя, з того боку державної митниці. Ми з тобою зустрінемось де-небудь в районі Вінниці. Я люблю цю країну навіть без кокаїну. Небо це березневе, без тебе серце без тебе. Кину все, що виніс. Перепродам свій бізнес. Вийду на берег Дунаю. Там і стонаю. Не плач, моє серце, не плач. Не муч свою душу картонну. Ми з тобою побачимось з того боку кордону, з того боку життя, з того боку державної митниці. Ми з тобою зустрінемось де-небудь в районі Вінниці. Я люблю цю країну навіть без кокаїну. Небо це березневе, без тебе серце без тебе. Кину все, що виніс. Перепродам свій бізнес. Вийду на берег Дунаю. Там і стонаю.