В залі шумнім ресторану Серед сміху і обману Пристань для хмільного Тут поета Біля столика навпроти Ти сидиш у півоберта Вся в промінні наче із портрета Сталось так само собою Що слова злетіли з губ Закрутили голову хмільною. Ах, яка що жінка! Ах, яка що жінка! Мені б таку! Ах, яка що жінка! Ах, яка що жінка! Мені б таку! Ах, яка що жінка! Ах, яка що жінка! Мені б таку! Ніх не чую під собою Між небесом і землею Наче в сні з тобою я танцюю Аромат парфумів манить І п'янить вірій дурманить Ах, як солодко в нім тонує Так близки наші тіла І безумні ці слова Без вагань тобі ще почую Ах, якась то жінка, ах, якась то жінка Мені б тако Ах якщо жінка, ах якщо жінка, мені б таку Ти підеш з іншим, я знаю Він тебе давно ласкає І тебе додому не проведу я В рудях палить більш вогню Не моя ти, не моя Так навіщо я ревную Скільки ж треба ще вина Щоб із пам'яті прогнать І забути мрію цю п'янкую Ах, яка ж то жінка, ах, яка ж то жінка, мені б таку Ах якщо жінка, ах якщо жінка, мені б таку Ах якщо жінка, якщо жінка, мені б таку Ах якщо жінка, якщо жінка, мені б таку