Чом мовчите ви знов, десь там, в далині? Небеса, мої обітовані Важко так перед вами стоять, відгукніться мені Сонцем

розбуджена, і укрита тонким мереживом Я вдихаю її, забираю її Напівсонну у полон без зброї я І як без неї тепер?

Як спинити цей час, що так раптом завмер? Притискаю сильніш, хай залишиться в мені Її запах і родимка на спині Та час не повернуть, а щастя сліпе

Я бачу в небі лиш відблиск тебе І втрачаються слова Синява ( ава-ава-ава-ава) Небеса, мої обітовані